среда, 09 апреля 2014
20:43

Коротко про подорожі)

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Раз в нас поки криза і навіть в Крим поїхати важко, то мною і моїми друзями було вирішено поподорожувати нашою, тобто західною частиною України, бо у нас як ні в кого іншого багато памяток природи і взагалі краса не земна, якщо хто не знав))) А заодно шей дешево) За березень і кусочок квітня ми відвідали поки тільки три цікавих місця,але заплановано штук 50)) І ось мінімальний фотозвіт: саме він

@темы: життя, поїздки, позитив, фотки, всі...яких багато

URL
вторник, 04 февраля 2014
18:10

Про зв"язки.

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Учора мене обізвали нацистською чумою. І ше тупою. З роз"ясненням, що "у вас все такие".
А ще перед тим я прочитала думку хлопчика Артема про "нас" як про "людей, что почитают фашизм!!и являються последователями С.Бандеры "Анархия-мать порядка"". Він навіть не здогадується, що фашизм, послідовництво Бандери і анархія це три зовсім різні терміни чи політичні напрямки чи як то обізвати. Але він вкладав в слова таку суть - ви всі там діти самого Сатани. Так от, зважаючи на те, що ми живемо в справжньому пеклі, і на кількість титулів, які надано мені східним народом за цей недовгий час, і раз я вже в родинних зв"язках з пекельним повелителем, хочу спитати: коли вже почнуться поблажки та нагороди??? Бо я ж вже давно мічу в принцеси) Якшо шо.


@темы: картинки, життя, фантазії

URL
понедельник, 27 января 2014
06:10

станом на кінець січня

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я не хочу бути зручною людиною. Я не можу так існувати. Чому в мене все так? Чому я не можу відчувати свободу?

Мамо, мамочко, для чого ти розвивала в мені цю особистість? Чому ніхто з дитячих психологів не пояснив тобі, що це намарно в нашому безглуздому світі? Чому ніхто не попередив що тим особистостям, які на все мають власну думку і хочуть жити по тільки їм зрозумілим законам, ох як не солодко буде в цьому світі? Тай всі інші з ними намучаться..
Чому ти вчила мене матиматики і хімії, а не куховарити? Всі б зараз говорили, яка я хороша господиня, а теорема Піфагора мені у повсякденному житті ітак не пригоджується.
Чому ти не сказала, що треба заводити правильних друзів? На приклад, дівчаток-католичок, що тіки те і роблять, що хрестиком вишивають. Мені 25, а я тіки і чую - міняй друзів! Ні, вони не погані - вони не раз виручали мене зі скрутних становищ. Просто 3 з 4 - хлопці, а це виявляється ох яка халепа для порядного кавалера.
Чому дала повірити в принца? Чом не попередила, що зазвичайні ті принци більше схожі на мавпячих? Принаймні ведуть себе і пахнуть так само.
Чому не пояснила, що жінка має бути зручною для чоловіка, що в цьому вони бачать її найбільшу цінність? Що це як раз в їх довбешках і означає "розуміння і підтримка"? Тепер ти маєш великий ризик не дочекатись від мене внуків.
Чому ти вчила мене боронити правду, чому не навчила мовчати або хитрувати? Чому не вбила мені в голову тяжким предметом такі прості закони виживання? У спілкуванні з людьми так тяжко стримати язик... Тяжко стерпіти, гірко дивитись на наслідки..
Чому не попередила, що моя думка не важлива і нікого не цікавить? Тисячі дітей по всьому світі це знають. Їм не забувають про це нагадати ще з самого малого. А до мене дійшло от доволі недавно. І ніяк не можу з цим змиритись.
Чому вчила поступати справедливо, по совісті? Справедливості нема, це ілюзія. Чому не попередила, що серцю не варто довіряти? Тепер я розумію, що ним і користуватись не бажано.
Мамусю, для чого мені вся та справедливість, індивідуальність, честь та гідність? Міліони людей живуть без них. І, мені здається, набагато легшим життям.

От тіки я вже так не можу. "Не те виховання", як то кажуть. Ненавиджу саму думку про таке існування. І от халепа. Така я створюю забагато шуму і проблем. Така я тяжка для сприйняття оточуюючих. Я це відчуваю і розумію. І така я одинока навіть в натовпі.



А на рахунок свят..Пройшли буденно. Нічого особливого. Трохи в мене, трохи в Роми, трохи в Іри, трохи в Колі, трохи в Паши. Галочку я поставила. Новий рік наступив.

@темы: я, життя, сум, роздуми

URL
пятница, 27 декабря 2013
22:57 

Доступ к записи ограничен

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
пятница, 20 декабря 2013
14:41

революція

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я вже місяць на на революції, спочатку душею, потім словом і дією, спочатку у Львові, а потім у Києві. Правда, на жаль, являюсь туди тільки по вихідних, бо я таки найшла класну нову роботу, і боюсь дуже відпрошуватись, щоб не вигнали))
Атмосфера на майдані просто супер! Кожен раз не хотілось додому вертатись. Люди всі усміхнені і сердечні. Панує чудова атмосфера і всі такі культурні, що аж підтошнює від тої культури. Навкруги якісь флешмоби, рухливі ігри, просто цікаві плакати, "хто не скаче той азіров", політики бродять між людьми, шахмати, бочки з вогнем, гімн України і ліхтарики, круті групи на сцені, коли навіть в 4 ранку весело, гарячий чай і борщ, коли сотні тисячі людей несуть шось на майдан, хоть щось, аби допомогти, я вось тарабанила велику коробку ліків з аптеки,а деякі на грузовиках їдуть, настільки багато везуть.Майдан це прекрасне місце, його обовязково треба відвідати і тим, що "за" і тим, що "проти". І дуже шкода буде, якщо ми не вистоєм, якщо правду знову поглине зло. А ше мене коробить, коли захожу в інтернет, а там безмозглі люди всяку хрень пишуть. Покусала би. Тому далі буду виплескувати, те, що назбиралось на серці.

виплескування

@темы: картинки, життя, поїздки, тусовки, всі...яких багато

URL
воскресенье, 20 октября 2013
15:34

жовтінь

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я вже енний раз пробую вийти з хати вдень і пофотографувати осінній ліс, але далі і далі сижу дома. Веселі гнилі вихідні. Переважно дома, або на лавці як бабуля. Хоча от недавно приїхав Бодя і ми таки файно потусили спочатку в "Гасовій лампі", а потім в "Зенику", і вчора ще я з Ромком, Каляном і Оксаною (Каляновою) теж пройшлись по закладах общєпіта: спочатку посмакували настойки в "Кабінеті", потім поїли суші в "Маках", а потім в нас ше сталась бійка за участі хулів, поляків і міліції,а потім ми ше потрапили в "Таємну гільдію" і доправились пивом і синьою бородою. Короче два рази за цей місяць я поторгувала єбалом в громадських місцях. Галочка поставлена.
Знов в пошуках нової роботи. Я не знаю чи то роботодавці винні, чи то я якась не така. Мене все парить.
З Романом хоч і спілкуємось, але походу не по-нашому. Німеціка мова. Вчора мене вивів через якісь їбучі 2 рубля. Тай взагалі спілкуючись з ним постійно переконуюсь в правильності свого рішення облишити ту справу. Він хороший, але не мій. І я не хочу все життя любити людину і мучитись через те, що ми як глухий зі сліпим.
Кругом одна хуйня.
А я центральна.
Моя літня депресія поступово переросла в осінню.
Амінь.


@темы: життя, сум, робота, всі...яких багато, м/ж

URL
четверг, 26 сентября 2013
15:11

знову сумне

Все без всех могут жить. Не надо соплей
З Романом я розійшлась. Знов. І надіюсь востаннє. Мені не болить, в мені стало просто пусто і розчарування по трохи крадеться в ту порожнину. Я більше не зауважую в ньому авторитет, силу, бажання мене любити і захищати, я не можу за ним сховатись від усіх своїх бід, від цього жахливого світу; він ніколи мене не розумів, хоч як і старався, хоч як і показував часом, ніби розуміє, але не розумів, той не зрозуміє. Тож я знов одна. І я більше не хочу пробувати.

Позавчора я була на концерті пам"яті Діми Сімнадцятого. Він заліз на Цитадель і упав з неї. Поламав ребра, пробив легені...і з реанімації уже не вийшов. Йому було 32р. Я не бачила його вже кілька років. Але в моїй памяті він лишився доброю і щирою людиною. На концерті було доволі багато народу, хоча й мало знайомих. Виступало штук з десять груп, в яких Діма грав за життя, читали його вірші. Мама теж його там була. Багато народу пило і веселилось, але для мене це все було гнітящим.( vk.com/semnadtsatuy )

Спочатку Найвер, потім Фішер, тепер Сімнадцятий. За 3 місяці пішли з життя три молоді людини зі старої тусовки, троє за якихось дурацьких обставин. Це жахливо, сумно і дивно. І дещо добре, що я давно з ними всіма спілкувалась і не відчуваю цей відхід, як рідні, друзі і близькі. Мені поки хватило переживать через Пашу... Люди будь ласка живіть!!!!

Почула там групу Rock-Fellers, мені сподобалась. Як раз до мого душевного зарашнього настрою.

Замовила собі фотік через інтернет. Вчора приїхав, треба їхати забирати)
s3-eu-west-1.amazonaws.com/fotomag/prodimages/B...

@темы: картинки, життя, сум, всяка погана кака

URL
среда, 04 сентября 2013
14:37

осінь

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Мені боляче. І тоскно. Через Лисого, через Боріса, через своє тупе життя. Через те, що я хочу іншого минулого, теперішнього і майбутнього. Через те, що вроді і не я живу останніх пару років, я просто наблюдаю. Той час біжить кудись поперед мене, а я просто неодупляюсь.
Сижу і тихо ридаю. Хоч хочеться кричати шо є сили. Отак, я і це бажання не можу виконати, оскільки сусіди.. оскільки я ж порядна.. оскільки я вже доросла.. хто вклав мені в голову стільки дурних комплексів і стереотипів??? хочеться просто вийти з дому і попасти в інший паралельний вимір, тільки б не тут находитись.

@темы: роздуми, всяка погана кака, м/ж

URL
суббота, 31 августа 2013
15:46

125-95

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Вчора з Кольою гуляли по мотогонках, пили міцне пиво і обсуждали події останніх днів. Він розійшовся з Свєтою і почав зустрічатись з Настьою з Дому Легенд. Тій Насті 18 років. Кидає пацана з крайності в крайність.
Потім під вечір їздили з Павлом і Романом на відкриття Комфі. Купили Паші мікрохвильовку і чайник. Послухали Могилевську, подивились на салюти. Ше мимохідь Іру і Люду зустріли.
В мені далі сидить бунтівний підлітковий настрій. І якесь небажання любити і цінувати. Стосунки з Романом стали незрозумілі. І мені здається, що все, про що я мрію і планую, нездійсненне, бо щасливе життя з ним я надумала, а реальність це все перечеркне. Короче все якось не посправжньому і боюсь мій душевний бунт скоро вирветься назовні, і буде кепсько.

@темы: життя, роздуми, м/ж

URL
среда, 28 августа 2013
13:05

перенасичення

Все без всех могут жить. Не надо соплей

Останні пару днів навколо твориться дурдом, а як людина схильна до шизофренії через це маю шалені перепади настрою, повну кашу в голові і ніяк не можу вибрати на яку тему думки пускати в голову, а які строго на строго блокувати.
Почалось все з того, що я цілу суботу злилась через те, що не маю з ким піти на свято Дня Незалежності: Роман (він вже приїхав з тої своєї жопи) їхав вечором з мамою в Хмельницьк на закупи, Микола десь там був з якимись своїми енними бабами, Ірка поїхала в Галич на городи, Павло просто написав лаконічно "нема можливості". Поки я злилась, Роман таки погодився пройтись зі мною погуляти по центру, але не до пізна (він мав їхати десь 11-12 ночі), але коли ми приїхали в центр, я далі злилась, але вже через те, що нема нічого цікавого, що повну народу бреде як стадо баранів, що нема жодних толкових столиків чи лавочок, де б я розмістити могла свій зад і т.д. Короче приїхали ми додому десь дев"ята вечора, купили мені літровік пива, щоб мені в ночі скучно не було, Ромка мене провів додому і побіг збиратись. Я передивилась всі можливі цікаві передачі по телевізору, яких виявилось аж 0, і пішла з тим пивом до комп"ютера - пити і читати цікаві факти про цікаві країни, і отак просиділа я до третьої чи пів четвертої ночі, з музичкою в контакті і гарними картинками далеких країн на туристичних сайтах. І тут в контакт постукали...
Постукав, тобто написав Лисий, людина, яку я бачила печно роки три тому, але в нього є дивна здатність: не спілкуватись зі мною роками, а потім писати чи звонити в такій манері ніби ми от 15 хвилин тому шось обсуждали і він так уточнити дзвонить, бо не все второпав. Ну от написав, через 10 хвилин передзвонив, ну а в п"ять ранку я вже з ним пила коньяк на мотогонках і вели жваві розмови про життя.) Ну а потім ми допили і пішли за пивом, ну а потім ми втикали в мене дома до третьої дня (неділі), слухали музику, ділились спогадами, враженнями, подіями і ше там чим діляться люди, коли в них душевні розмови. Він знову пробував мене поцілувати, цього разу я відмовилась. Він спитав, чого я не поступила так само колись заради нього. І я не знайшла шо сказати. Потім ми знов говорили, говорили, говорили. Він дуже багато всього памятає про мене того, що я сама вже давно забула і він зовсім не змінився - і надалі хоче здаватись сильним суворим дядьком, а насправді малий наполоханий хлопчисько, який просто боїться обпектись. І таким його в великій мірі зробила я. Від цього мені стало дуже сумно. Потім ми ше мили ноги, гладили сорочку, і пацькались йодом, в результаті в мене на нозі красувалась горда абривіатура ФККЛ по всім правилам, а в нього на спині був зображений хребет, на груді квадрат Йодєвіча і ше збоку його кури поклювали. А ше він вийшов за цигарками і вернувся з маленьким букетиком. Це було дуже дуже мило. В третій ми вийшли з дому і пішли пішки в сторону центру:він додому, а я до мами Лори.. хоч нам зовсім не хотілось завершити зустріч так, тобто її взагалі не хотілось завершувати..Ми попрощались так ніби зустрінемось вже за кілька годин, але я майже впевнена, що це станеться ше не скоро.
В мами Лори я посиділа зовсім чуть-чуть, трохи покуняла, бо ж не спала добу, через шо вона на мене надулась, ну але бути жвавою і спілковитою в мене просто не виходило. Десь година восьма я прийшла додому мужньо слухати моралі від Роми, хоч вони виявились не такі жахливі, як я уявляла. Та всеодно він сварився і бісився до години 11 вечора потім перестав, але, мабуть не перестав би, як би не..
В 11 вечора позвонив Павло і сказав, що у нього умерла мама. Після цього всім стало не до сварок. В понеділок я пішла на роботу, бо не мала можливості помінятись, а Роман пішов помагати, учора був похорон. 51 рік мамі минув і отак. Всі прийшли, всі підтримали, хто як міг, але сумніваюсь, що це шось дуже дало.. Павла треба підтримувати і на далі, тіки ніхто з нас не уявляє як толком.
І в завершення всього, після похорону до мене подзвонили з роботи і попросили заїхати. Там розказували про нову програму мотивації
працівників. Вона мене поки мотивує звільнитись звідти. 3000 грн, якщо
виконуєш всі плани аптеки, якщо не виконуєш - 1500 грн, я просто
ахренела. І це при тому, що коли я прийшла на співбесіду мені сказали, що 3000 грн це буде в мене ставка і ше стіки ж відсотками накапає. В мене закрадається думка, що серед керівників багатьох мереж аптек сидять жосткі найобщики.
Короче мені гнило, дуже гнило і поговорити про все про це як про явище в мому житті немає з ким, тому шо все шо сталось задіває дуже багатьох людей і їм буде не приємна як не одна, так інша тема, а мені треба це все якось вкупі з себе виплеснути, тільки вось як, кому і куди..ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

@темы: Юра, сум, всяка погана кака, робота, всі...яких багато, м/ж, жопа, несподіванка

URL
пятница, 12 июля 2013
17:35

24 липень

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Половина літа минула, а я якась байдужа до всього. Не хочу гуляти і не гуляти теж не хочу, не хочу на роботу і вихідних теж не чекаю. А скоро знов погода зіпсується і почнеться зима. Просто прекрасний прогноз майбутнього.
Роман поїхав на Ямал на заробітки. Ми зідзвонюємось раз в пару днів, хоч і різниця в часі 5 годин. Вже майже три тижні минуло, як він отам чорт зна де, в кінці географії. Приїхати має жовтень-листопад. А я форевер елоун, працюю в лікарні швидкої допомоги день через день. Поки фармацевтом. У вихідні переважно сижу дома. Павло майже завжди не доступний, Микола почав зі Свєтіком зустрічатись, з Ірою і Настьою тоже туго, тай осоливого бажання з кимось говорити в мене нема. Я вже змирилась з тим, що на фести якісь я не попаду, на море теж. Тай так існую собі потрохи..день за днем..
Вчора ходили в кафе з дівчатами з Батальної : з Гальою, Марічкою, Аллою. Нічо так посиділи, поділились усіма новинами)
А вечором зробила для Ромки відеоролик з наших фоток під музичку "Плач Єремії - Коли до губ твоїх.." Нічо так вийшло. Надіюсь йому сподобається. Тай отак.

@темы: життя, сум

URL
пятница, 14 июня 2013
20:24

Все без всех могут жить. Не надо соплей
ЯКА Я ДУРА!!! НУ ЧОМУ Я НАСТУПАЮ НА ОДНІ І ТІ САМІ ГРАБЛІ???
Я вже просто його ненавиджу. Його і всю його дибільну сім"ю.
Зборіще ідіотів.
Блять як то всьо заїбало.
І які оказується прекрасні були ті два тижні без нього.
Баста.

@темы: Рома, агресія, м/ж

URL
суббота, 01 июня 2013
17:56

***

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Ми з Романом вроді як помирились і за цей тиждень вже купу раз посварились. Ну верніше посварились один раз, але незадоволена я якась хронічно. Думаю, що з цеї фігні нічого доброго вже не вийде.

Стажуюсь я вже 10 днів в "Соломія Сервіс" ніби нічо так, але замість здавати екзамен і йти працювати собі фармацевтом, я в понеділок їду ше в одну аптеку стажуватись далі, але вже на завідувача. Ця ідея мені якось не айс, хоч і лоскоче моє самолюбство. А не айс того, що я вважаю, що завідувач має бути авторитетом для інших простих смертних в аптеці, а який же з мене авторитет? Я і провізором толковим ше не стала то. Ну буде видно. Поки ше за то сказати ніц не можу, тільки конфліктую сама з собою в думках. Ще сказали сережки з губ познімати, а мені так шкода їх.. Хоч і розумію, що робота, карьєра, що мені вже 24 роки і блаблабла, а всеодно шкода.. ех.. кругом одна печалька)

@темы: Рома, сум, робота

URL
понедельник, 20 мая 2013
13:06

Вікенд

Все без всех могут жить. Не надо соплей
В суботу гуляла зі своїми багаточисельними родичами, купила собі
комбінезон (то вже на Олени подарунок), а потім завела їх в Мамамію піцу
пробувати, Микола нам таку забабахав, що елі з"їли, і не дивлячись на
то шо там Кіріл шастав, Вова вмудрився половину інгрідієнтів не записати
і ше й знижку зробити. Потім поїхали додому швиденько збиратись на
Ірини, бо вже спізнювалась катастрофічно. В результаті замість 10-ї
вечора на місці була в 12-й. А взагалі була перший раз в житті на
дискотівці в Метро Клубі. Нічо так, думала там буде гірше. Правда ми
пішли великою компанією (я, Іра, Настя, Васелина, Маша, Микола, Вова,
Бодя), а постійно десь тусили по 2-3 чоловіка і шукали інших, і ше я
була на каблуках тож ноги в мене відвалювались, і ше мені пляшку під
ноги кинули і осколки позалазили в ноги і ше і ше..а взагалі вечір, ніч і
ранок були кльові. Після Метро ми ше на мості (я, Настя,Коля і Зевс) за
38а пиво пили в сьомій ранку, спати лягла в 11 ранку, прокинулась в 16,
зізвонилась з рештою люду, вони були на озері, тож я ше витянула Павла і
Настю і ми ше на озеро поперли. І я вже даже плавала. Так шо плавальний
сезон відкрито. Настя з Бодьою бадмінтон бавились шльопками і
воланчиком.)) Всі решта просто як тюлені валялись)) А потім гоу на Майорівку
і там до вечора порохом припадати. насичені вихідні шо уж))


@темы: тусовки, всі...яких багато

URL
13:05

питання не розкрито

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Нашо було мене молодити знов, провокувати, домовлятись, робити компліменти, а потім тупо заігнорити в час Х? Для того шоб тішитись кількістю пропущених звінків і повідмомлень? Я ніколи не думала, що мій Роман може себе поводити, це гидко.. Просто згадуєш слова, обіцянки, які були дані ним в той чи інший момент і розумієш, що він походу так навіть ніколи і не думав, просто казав, що зручно, або те, в шо мені хотілось вірити. І шо найгірше так він мене походу ніколи і не любив...

Короче апять Лисого згадую. А шо згадую, то я вже собі знаю)

@темы: Рома, сум, роздуми

URL
воскресенье, 19 мая 2013
10:06

Боба пісню скинув..

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Любовь должна быть тихою
задушенной избитою
то танцем то скульптурою
любовь должна быть дурою.

любовь должна быть
любовь должна быть…

Любовь должна быть бременем
Без гордости, без времени.
То патокой то горечью
Любовь должна быть сволочью.

любовь должна быть
любовь должна быть…

Любовь должна быть бывшею
Забытой и ожившею
То слезной то веселою
любовь должна быть голою.

любовь должна быть
любовь должна быть…

любовь должна быть вечною
как нота безупречною
любовь должна быть нервною
и в сотый раз как первая

@музыка: Соня Сотник – Любовь должна быть

@темы: Рома, сум, м/ж

URL
пятница, 17 мая 2013
15:55

надумалось

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Боюсь, шо вже не відійду. Боюсь, що вже ніколи не знайду людину, яку буду сильно людити і повністю довіряти. Боюсь, що знову попаду в якусь халепу, що знову мені зроблять боляче і я так і лишусь одинокою дамою бальзаківського віку.

Всі мої мрії і надії рухнули і на мене посипався град із болі. в мене не вкладається в голові як таке могло статись. Це як діагноз рак, всі знають, що ним можна захворіти, але ніхто не думає, що захворіє саме він. Мені здавалось, що це не можливо: два роки зустрічатись з людиною, планувати майбутнє, говорити ніжні слова, переживати, будувати відносини, а потім в один момент все руйнується, так тупо і нереально. Просто удари, байдужість і фраза "я тебе не люблю" і тобі здається, що дивишся фільми, де без такого герої просто жити не можуть, де зараз з"явиться якась Анжеліна Джолі чи може Джоні Деп чи хоча б містер Бін і все вирішиться, і всі зрозуміють, що це якась помилка, якась режисерська видумка, нічо такого, тай розійдуться по домам, де тепло, гарно пахне і панує гармонія, всі спокійно сядуть пити чай, тому шо все обійшлось і світ врятовано.

Мені, напевно, треба перестати пити: менше води в організмі - менше сліз. Сьогодні виходила на вулицю в сонячних окулярах, бо очей уже не видно. Я сама себе закрила в замкнуте коло. Я люблю Романа, того ніжного і милого хлопця який бувше якихось 15-16 днів тому, але я не зможу йому пробачити його 3.05., мене розриває від болі, і мені дуже тяжко навіть відповідати на його привіт в контакті, мені здається, що по ту сторону інтернету сидить якийсь чужий злий монстр. Тому, мабуть, я маю все забути і почати спочатку. Але через те, що в мені якось занадто закріпився страх бути зрадженою, обіженою, я не хочу, щоб мені навіть усміхався хтось з представників сильної статі. Я більше нехочу чути "я тебе люблю", комусь довірятись, щоб потім мене ніхто не зміг так ранити. Я не хочу починати все з початку, щоб потім зайти в черговий тупік. Мені здається, я преречена. Люди знайомляться, будують відносини, ростять дітей і внуків. А я так і шукаю в очах людей якусь іскру, щось з чого можна зразу зрозуміти "моє", а через рік два знов..і знов..і знов.
І та я вже, напевно, ніколи і нізким не займусь сексом. Я заїбалась. Не хочу більше згадувати доторків тепер вже таких чужих мені людей.
І вот ше чому мені зле, занадто багато моїх планів пов"язуються з коханою людиною, все шо я роблю в уявному майбутньому, я роблю разом з тою людиною, і коли та людина вирішує з"їбатись з мого життя, вона забирає разом з собою моє видумане щасливе майбутнє.
На разі, напевно, все. Донию іншим разом.


@темы: Рома, роздуми, всяка погана кака, жопа

URL
04:16

ну дуже коротко

Все без всех могут жить. Не надо соплей
У Колі тепер песик :rotate:


@темы: Микола

URL
пятница, 10 мая 2013
03:11

Роман

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я дуже довго думала, що мені писати, тому що, багато людей після останнього інцеденту питаються у мене як я, шо я і як все було насправді, тому про це писати щей собі я вже не хочу, але мене болить і пече всередині і спогади різні..тому хоч шось тай написати мушу, щоб викинути частину з себе...
Рома це і людина-свято, і людина-траур в одному. І хоч як він і не ревнував до людей і до мого більшого досвіду у відношеннях і хоч як уперто не вірив, багато чого уперше зі мною сталось саме з ним.
Уперше я зустрічалась з людиною, яка була матеріаотно незалежною від 1000 різних факторів, крім роботи, яка водила мене в кафе чи дарувала квіти за свої, а не випрошені гроші.
Уперше я відчула абсолютно гордою за свого хлопця, не секундно за якийсь вчинок, а апріорі, за нього самого, за його світогляд, за його чоловічу гідність, силу, мужність і шо там в хлопців ше буває.
Квіткова серце-кулька урочисто стала першою подарованою мені хлопцем кулькою + першою і єдиною гелевою кулькою, яку я взагалі колись мала.
Катання на човні минулого року теж було першим на моїй пам"яті і не обійшлось без його участі.
Перший справжній романтичний вечір був і з ним.
Взлітаючи в повітря на літаку уперше, я тримала саме його руку і саме з його допомогою наважилась стрибнути в глубину Червоного моря і не втонути. І це був мій перший відпочинок за кордоном з коханою людиною і перший настільки далекий.
Разом з ним і завдяки його зусиллям і терплячості я побувала уперше ше у кількох закутках неньки України.
Захворіла кіром, я теж за його участі))
Тільки з ним я плавала у пінній ванній при свічках і з пляшкою вина, і відчувала себе в раю.
З ним я по-справжньому захотіла мати сім"ю і дітей.
Деякі штуки в сексі таксамо відбулись зі мною уперше за його ініціативи.
З ним минулої зими я каталась на санках, нехай зовсім трошки, але це уперше з коханим в дорослому житті.
Він мене заставив перебороти страх і з"їхати з гірки в воду, хоч вона і була більше дитяча, але для мене дуже страшна))
Він показав мені, що можна не боятись соціуму і навіть щось питати чи просити у людей, і шо взагалі багато неписаних правил, що в моїй голові, можна порушувати)
Не можна також не згадати романтичні хендмейд-свічки і написи у мене під дверима.
Але..але..але..
Уперше я зірвала голос від крику та істерики саме через нього. Навіть Микола мені ніколи так не доводив. І чим блище до сьогоднішнього дня, тим все більше тих криків і більше було... Тож Роман, мабуть, і рекордсмен по сварках у відносинах, при чому як в їх кількості так і в частоті.
Уперше я зіткнулась з таким упертим невіренням в шось хороше в житті, в людях, в каханні. Якесь тотальне розчарування і просто таки спеціальне небажання усвідомити своє щастя.
Уперше в мому житті попалась людина, яка настільки може усугубити ситуацію, що з якоїсь нічого незначущої фігні вона перетворюється на трагедію вселенського масштабу. Якби він був керівником країни, то остання постійно би перебувала у стані війни.
Уперше мене стільки раз не заслужено обізвали і образили.
Уперше мене били по лиці, штовхнули так, що я аж сіла на жопу, а потім шей морально додавили зверху.
Це все, в свою чергу, зробило мені настільки боляче, що навіть, якщо при мені будуть розстрілювати малих дітей, змін в душевному стані я не відчую ніяких.
Письмові висновки в кінці цього твору я думаю будуть зайві. Все ітак ясно.



Сьогодні 9 травня. День Перемоги. Тож ми були на цвинтарі - вітали наших ветеранів. Потім цілий день дома сиділа, дивилась фільми про війну. І от з цього дня я винесла урок, аточніше два.
По-перше, спражнє кохання виглядає по-іншому. Справжнє кохання було у моїх бабусі та дідуся. Справжнє кохання показують людям у старих радянських фільмах.Я хочу саме такі почуття. Щирі, благородні і на все життя.
По-друге, я не нещасна. У мене просто того щастя стало, як і було 2 роки тому. Треба знов звикнути. Нещастя - це війна, це каліцтво, це смерть. А мені нема чого нити.

І останнє: (правда це я вияснила вже трохи з інших подій цього дня) друг в мене один - я сама. А до багатьох людей я занадто добре відношусь. І багато терплю, аж поки ситуація не стає абсурдною.
На сьогодні все. Пора спати. :mad:


@темы: життя, Рома

URL
вторник, 07 мая 2013
14:54

обливаний понеділок

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Вчора була аж на двох озерах) На Комсомольскому і на Стєкляшці.
На комсомольське вдень ходили я, Микола, Павлік, Свєтка, її син Женя і собака Луша. Побродили по лісу, побулькались ногами в озері (а Луша вся), повалялись на каріматі) а ввечері вже без Свєтиного сімейства пішли шукати ватру на Казервальд, але в результаті просто посиділи коло озера)
Усюди гарно і мило. Але то мене все не радує. В мені великий ком і він болить. Чому ми не вмієм повертати час назад.. особливо у випадках любові і кохання.

@темы: життя, м/ж

URL