Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я не хочу писати багато букв, просто для справки, життя іде, Земля крутиться, ми з Бодьою живем в гуртожитку, у мами маленький боксерчик Шарлота. Бувають дні хороші, бувають дні не дуже. Все міняється, нічого не вічне. М"ясорубка життя все перемеле.


@темы: життя

19:49

26.16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Я схожу з розуму. Або вже зійшла.
................................................


@темы: я

21:01

25-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Сьогодні зранку вмерла наша Ума
більше тексту я поки не осилю


@темы: сум, здоров"я, жопа, несподіванка

22:52

24-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Якби він закидав мене камінням було б гуманніше. Але, на жаль, він цього не зробив. Просто підставив мене, кинув на гроші і лишив розбиратись з його ж траблами. Як я маю дивитись в очі усім дійовим особам цього трешу??? Я поки на стадії заперечення, але до мене вже доходить вся глобальність піздеца. Я не знаю, як випрвдати його і як себе. Я не можу знайти собі місця, його нема для мене на всій планеті. Тому я просто безкінечно хожу-хожу-хочу.. вперед, в цьому є хоч якась видимість цілі, я ФОрест Гамп в мініатюрі. Заходила платити за гуртожиток, хотіла зайти в кімнату і зрозуміла, що не можу..там все наше, там речі просякнуті спогадами і якшо не нашою, то моєю любов"ю.. а тепер це просто безмістовна оболонка..мені хочеться все крушити і вити як лев. Шо це за рік такий??? Я не хочу находитись в цьому вимірі. Тут одна підлість і наєбалово. В мене болить серце і рука терпне. І так, я програла війну. А разом зі мною програли віра, любов, добро і взаємоповага. І тепер мені з цим жити. Богдану теж. Йому більше ніколи так не повезе як зі мною. І я знаю, що коли він це зрозуміє, він гірко-гірко заплаче. Шкода, що на той час вже нічого не можна буде змінити. І в пізду мрії. Я більше не хочу мріяти. Це беззмістовно. Хочу заснути і більше ніде не з"явитись. Просто зникнути і шоб мене ніколи не було. Навіть сліду, жодної піщинки.

А поїздка була в міру чудовою. Страуси, олені. Термальні води. Трошки п"янок. Я відчувала якусь трагічну нотку поганого передчуття. І ше той рижий таракан. Я програла. Тіки разом зі мною програли всі.


@темы: я, поїздки, Бодя, здоров"я, жопа

23:04

23-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Вже місяць Бодя в Болгарії. То сваримось, то миримось.. Скучаю я.. І він мабуть теж...Мама, Ксюша, Олена, Віка, Бодя, Лесик.. Всі мені шось доказують, спорять, хочуть..інколи здається, що хочуть, щоб в мене серцевий припадок стався. Куча велика куча конфліктів, які сплітаються в неймовірний клубок, який я більше не хочу розпутувати, сваріться без мене, хоч позабивайтесь, я знесилилась. Єдиний хто мене просто спитав "ти щаслива?" це був Боріс і я йому дуже за це вдячна. Працюю три дня підряд і їду з мамою в Закарпаття на 4 дні. Коли приїду - буде 6 неділя без Боді і лишиться ше 7 неділь, а опісля він приїде. Цікаво чи вийде в нас діждатись цього понеділка, будучи щасливими разом. Та ше й вайфай поганий в них там..Була з Настьою І Бодьою в Підгорецькому замку, була на зустрічі однокласників, була з Ірою на Алтайських озерах і Альфа-джаз-фест, була купу раз з Вочиком в лісі, була в Паши на днюсі, раз пила з Борісом пиво цілу ніч, кілька раз намотувала круги з Настьою по Майорівці...без Боді це все не то. Без нього я просто вбиваю час, всі події для того, щоб час йшов пошвидше..Це перше літо, якого я не хочу. Перший раз я з нетерпінням чекаю осені. Ксюші в Болгарії не дуже подобається, а Бодя постійно працює, бо має ше якийсь підробіток..
Не знаю, що писати мені все нудно.:hmm: :duma2:


@темы: поїздки, Бодя, сум, робота, всі...яких багато, м/ж

23:23

22-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
В цьому житті я заслуговую тіки на хамство і свинство.
Так виходить. І я ніяк не можу зрозуміти чому.
Який бляцький урок я маю винайти і вивчити?
Обіцянка-цяцянка


@темы: Бодя, жопа

21:36

21-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Бодя поїхав в Болгарію. Зранку його провела і на роботу пішла.. якась постійно повторювальна історія. Сьогодні 4 місяці від нашого знайомства. Попрощались там де і зустрілись. 3 місяці розлуки. Майже стіки скіки ми знайомі. Але за 4 місяці ми навіть на добу не розтавались, а надто як почали жити разом. І не дивлячись на те, що постійно якось сваримось і капризнічаєм, всеодно кожен ранок розходячись по роботах не могли дочекатись вечора, щоб зустрітись. Я займала цей час готуванням, Бодя ходив зустрічати мене до трамваю, щоб швидше побачитись. По дорозі збирав букети) Не пам"ятаю чи я писала про це, то ж пишу: він дарує мені багато квітів, майже кожен день, не дивлячись, що грошей цілий мізер, якшо був на роботі - купляв з чайових розочку, якшо вихідний - десь тако по скверам дер букети, кімната в гуртожитку часом була подібна на якийсь пам"ятник - все квітами заставлено. Тай взагалі - то з роботи щось притащить смачне піцу там чи ше шось, на секонді були йому штани вибирали - вмудрився мені левенятка шей купити, потім лизака такого великого сердечком)) Раз порозкладав мені купу листочків з написом "я тебе люблю" всюди всюди, я перших пару зразу знайшла, але більшість лежала в якихось предметах і речах якими я не кожен день користуюсь і так приємно залазиш в кишеньку а там записка)) Коли він їхав і я йому складала речі, теж таке подібне зробила, тіки записи всякі різні і в кожні інші речі тематичні записи) Надіюсь і йому приємно буде. Бодя дзвонив до мене десь години 2 тому, вони вже були в Румунії, завтра зранечку вже зустріне світанок коло Болгарського моря, а я засоплена з температурою сиджу за маминим ноутом, бо на мому компі віндовс полетів. Свій ноут Бодя забрав, він до речі залився в нас чайом-сиропом і Паша його ше мив цілу добу і паяв. В мене тепер трохи чайофобія. цих три місяці буду жити з мамою, хоча вже і не привично, але в гуртожитку тож самій сидіти неохота. Ксюша ж теж поїхала, але на 2 дня швидше і завтра буде Бодю зустрічати. Надіюсь все буде добре і цей порочний круг розірветься, бо як каже Бодя немає ніякої містики і ніякої долі, все залежить від нас, а ми вибираєм бути разом. Здається.
Шукала поїздку на тиждень в липні в Болгарію, поки нічого такого не знайшла. Нічо ше трохи часу є. Скоро в Паши Д,Н. і треба шось придумати. А в Боді через місяць. В мене голова не варить взагалі. Соплі думати заважають. Та шей працюю понеділок і вівторок. всьо.


@темы: життя, Бодя, всі...яких багато, здоров"я

09:33

20-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Ми постійно сваримся.
Шей гроші.
Шей Бодя ніц робити не хоче.
В нас нічого не вийде.
Вкотре це зі мною.
А нахуй все пішло.


@темы: життя, м/ж, жопа

10:34

19-16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Тепер я знаю як це "жити разом"...ммм це круто, навіть не дивлячись на купу-купезну проблем, які в нас виникають. Пару тезисів:
*Я навчилась варити супи і плов)) Бодя навчився варити пельмені))
* В голові мийка, прибирання, посуда, супермаркет. Бодя постійно дарує квіти ( 5 раз купив троянди, а все решта опустошає клумби навколо дому) і приносить з роботи смаколики (він тепер в ресторані працює, воду кип"ятить, як Лесик каже);
* Ввечері не пиво, а комп"ютерні ігри і американські серіали;
* Фраза "вдома" це про гуртожиток;
* Коли я десь вийшла, а звонить мама, Бодя спілкуєься з тещею;
* Безлімітні обнімашки;
* Якщо ми сваримось, не можна просто встати і піти геть, це по дитячому;
* Зранку треба не тіки самій збиратись, а щей коханого, бо інакше він не поїсть і забуде щось включити чи виключити, та шей чашку десь сховає))
* Постійна боротьба за одіяло) хоч стінку я собі відвоювала)
* Кава в ліжко) з бутербродами)
* Не можна готувати на тиждень наперед, бо Бодя з"їдає все за день) Неважно набитий холодильник чи майже порожній)
* Турбота один про одного. Все разом.
* Коли шось не виходить треба кричати " коханий!/кохана!" і потім все виходить))
Тай таке))
Подали на візу. Майже 90 днів окремо. Це трохи менше, ніж ми взагалі знайомі. Але поки про це не буду.




@темы: життя, Бодя, м/ж

13:14

18/16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Тепер я живу разом з Бо в гуртожитку. Не легка то справа жити разом. Купили диван І електрочайник. Залізли в борги. Скоро поставим зуби на полку. Бо може в Болгарію поїде на літо гроші заробляти. І Ксюша моя теж) Житомир поки відклали на невизначений час. Все тепер тихо і посімейному. На вихідних ходили з Вовчиком і Ірою (з малими) в ботанічний сад. Там було повно людей, тож ми звідти втікли і поїхали на Стєкляшку валятись. Трохи потеревенили, але мало. Скоро Паска. Хочу вже писанки малювати. Не можу в гуртожитку ні нормально готувати їсти, ні толком в туалет сходити, бо все спільне. Бігаю час від часу додому. А Бодька злиться, бо каже, що я по чужих хатах бігаю, бо тепер тут (в гуртожитку) мій дім))) Він тепер серйозний сім"янин)) Ех якось буде...))

@темы: життя, Бодя, м/ж

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Щеденник як індикатор)) Місяць часу пройшов..а так багато помінялось всього)))
По-перше я була на творчому вечері в баби Сіми в Луцьку))) І мені дуже дуже сподобалось))) Було багато народу, вірші, пісні, танці, фуршет)) З родичів були тьотя Люда, дядя Саша, Еліна, Іринка і Вітя, дядя Коля. Всі були раді мене бачити дуже, хоч ніхто спочатку і не впізнав, бо ж оказується я не була вже в Луцьку років 5-7. На фуршеті зі мною ше всякі артисти і депутати знайомились, а коли був сам виступ, то там крутили старі бабушкіні фотки і я з нею на багатьох фотках - одне лице. То аж незнайомі мені люди позауважували)) А бабушці оказується вже 85 років. А дядя Коля мене прям заобнімав. І всі про Ксю розпитувались, дуже їм цікаво було і всім б побачити її хотілось. Ну але це Ксюша, не знаю.. Короче гарно погульбанили, мені сподобалось, ше хочу)))
По-друге Бодька переїхав жити в гуртожиток на Пасічну і пішов на роботу в Рукавичку. Він працює 2 через 2, тож у вихідні дні він живе в мене, а в робочі в гуртожитку)) + вчиться в мене, бо в гуртожитку в нього інтернету нема. Він старається бути адекватним, але в нього не завжди виходить. А я зі шкури лізу, щоб в нього все було ок, але тож не дуже виходить. Занадто в нього травм багато душевних. Маю надію, що все таки так як йому 21, а не 30, то організм, мозок, психіка, це все ше розвивається і з часом він все таки адаптується до навколишнього життя. Єх.. я ше до знайомства з ним казала, що основною проблемою після АТО будуть не інваліди, а схиблені люди, яким ніхто толком не зможе надати допомоги, бо наші психологи і психіатри не орієнтовані на вирішення таких проблем. Тепер у мене час від часу філіал дурдому. Але я дуже хочу справитись))
По-третє я помирилась з Борісом. Так си стало через накружування Бодіні. Не знаю чи то до добра, але поки вроді норм.)) Пару раз на пиво ходили, в Лесика і в мене на Д,Н. куражились)) Скоро от в нього самого Д,Н. і я вот не знаю що мені робити. Запросить чи не запросить?Шо подарувати? Йти туди чи не йти, там ж Андрей буде? Одною йти чи з Богданом? Через Андрея і Васька я не хочу туди йти, а Бодя хоче, бо знає, що там кружиться і куриться.
По-четверте 3 березня ми ходили святкувати Д.Н. Олексійчика. я йому пояс подарувала))) Спочатку ходили я, Лесик і Калянчик. Потім десь в 8 вечора Боріс прийшов. То якраз було 5 років, як ми познайомились))) Ми то тож відмітили, аж занадто в деяких планах. А були ми біля скелі на столиках, а потім трохи по Майорівці шастали. Напилась особисто я чуть не в усмерть. А на наступний день чуть на роботі не здохла. Та шей працювала 2 дня підряд, бо перед тим помінялась. А потім чухнула в гори (див наступний пункт)))
По-п"яте 6 березня я підкорила Петрос(2020м), ходила я з Денисом туди. Але так як він то придумав, то дуже тяжко. Особливо після п"янок і двох підряд робочих днів, тащитись ще серед ночі на вокзал, бо поїзд в 3 ночі, 2 години спати, в 5 ранку в Ів.Франківську, потім до Квасів, потім 32 км пішки в ритмі бігу, потім знов маршрутка і поїзд і в 1 ночі у Львові і знов не виспатись, особливо через те, що мене зустрічав Бодя, який потім пішов до мене спати, бо вже пізно ж)) Не, ну серйозно, невиспаним бігти вгору, це жесть, тим більше, що Денис реально настіки швидко ходить, що не розумію нашо він з Києва на поїзді їхав, міг прийти. Я як вилізла на той Петрос, то вже нічого не хотіла. Мені ті краєвиди вже якось по боку були) А як спускались..особливо вже блище до села..мені плакати хотілось і кричати і просто впасти і не рухатись. Ну але 2-а вершина України пройдена, всім 4, мені 5))) А ше на вершині ми зустріли людей з 5-річним хлопчиною, який сам туди заліз, своїми ногами!))
По-шосте було 8 березня, в мене дома було святкування, а я була на роботі і Богдан мене забирав з роботи, ми ше заходили в Ашан купляли всякі продукти, а потім їхали знайомитись зі всіма моїми родичами. Я дуже переживала, що Бодя їм не дуже сподобається. Але він впорався і був майже адекватний))) А потім ше тато приїзджав, але то після мого д.н. вже і вони теж познайомились))) Короче моїх найблищих родичів Богдан вже знає і вони його, тепер ще з його родичами лишилось познайомитись і можна весілля правити)))
По-сьоме в мене і в самої був денчік)) Розтянутий на 2 рази (навіть на 3, якшо з роботою рахувати). Один з друзями, а другий з мамою Лорою в купі родинним святом)) На пікнік, тож до скелі, ми ходили 13-го березня. Були: я, Бодя, Лесик, Паша, Свєта, потім Іра, Василинка, Олежик і Бодя малий, а під кінець Боріс ше прийшов. А далі я не пам"ятаю. Богдан на мене зранку дуже злився, а я знов поперла працювати)) Купу подарунків маю, але з фотками не дуже склалось, фотоапарат відмовлявся фоткати весь цей безпредел) Потім з мамою Лорою вже в нас дома святкували 19 березня. Були я, м.Лора, Таня, мама, Ксюша і Паша з Кольою. А під кінець торта поїсти ше Боріс прийшов)) Добре, що я хоть цей Д.Н. пам"ятаю, після його приходу)) Коля вже такий високий і великий і весь в татуюваннях, не знаю чи впізнала б його, отак на вулиці)) А ще він оказується старший за мого Богдана фейспалм таий да бо в нього д.н в квітні, а в Боді в липні. Отаке то)) А ше мені на роботі 1000 грн подарували. Я перше тішилась, що так багато. А потім оказалось, що Д.Н. святкувати дороще виходить))

Тай з основних подій ніби все...збираємось з Богданом їхати в Житомир, але ше не знаю толком коли..Ніяк не можу з Настьою здибатись, погода погана, хочу якогось двіжу, все в мому репертуарі короче))) А ше я була на масажі в Наталі в салоні, але масаж мені якийсь хлопчина робив. В неї в честь Д,Н. 30% знижки, тож я за 155грн замість 220ргн відчула як то масаж спини з використанням східних технік. Дуже навіть прикольно. Шкода шо грошей поки не маю, так би залюбки пройшла б курс масажів чи лікувальних чи антицелюлітних, та хоть якихось..А ще там є такий, що роблять синхронно для закоханої пари мммм, але він курча шось 700 грн)) Ну нічьо буде свято і на моїй вулиці)))
А ше пару днів назад бачила Колю з Гальою, вони йшли з Зевсом, а я і Бодя назустріч їм з Умою. Пройшли повз один одного як незнайомі люди. Хоч ми такими і є. Микола був мені незнайомим, як оказалось, все життя.



@темы: життя, поїздки, позитив, тусовки, всі...яких багато, м/ж, батьки

01:03

16/16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Так..Бодя..Я з ним зустрічаюсь) І по трохи навіть вїзжаю вже в його приколи. Але він такий странний хлопець, що жесть просто. Аж очі в мене часом круглі. Мені інколи здається, що в ньому два Боді живе.. Він багато де жив, багато де і ким працював..толком не вивчився в пту, але зараз вчиться писати ігри комп"ютерні..Дуже такий скромний, сором"язливий у відносинах, мені його треба трохи тянути, щоб він десь обняв міцніше чи поцілував пристрасніше, але він вже був одружений.. Його жінку колишню звати Олена, в неї Д.Н. в березні, 90 року народження і фармацевт, я як то взнала аж жутко стало.. Інколи мені навіть здається, що він маньяк.. Ше шо..Курить те, що куриться, але коли пив коньяк з колою кривлявся як дитя, пива навіть не п"є, ну там чуть. Вроді добрий, потім злий. То з купою комплексів, то ваще без них. Я не шарю, короче, то тяжко пояснити..Ну поки мені з ним добре, файно, тепло і всяке таке)) Любов зла) Сьогодні в мене дома фільми дивились і обнімались, так файно було. Потім ще пройшлись трохи. Сьогодні все солодко. А інколи просто забити хочеться)) Короче Бодя в мому стилі)) І на Боржаву ми ще раз файно з"їздили, хоть там така погода була жесть просто, аж паніка брала, ніяка Говерла з її літньою хмарністю і горизонтальним дощем не зрівняється, Бодька шей чуть не зірвався з того хребта. Такий сніг певний час періщив, що не те, що дорогу не видно було, я право і ліво з трудом розбирала))
А ще я по контату лажу і як агент ФСБ про нього всякі відомості вишукую, бо мені вся ця його інфа в голову не владається і він не всьо розказувати хоче, а він до Лесика мене ревнує)) А ще гарний він в мене і високий (189см), і плечі має файні..але худий ше такий, як ото часто в 21 трапляється)) ну то не зле, відїсться)) всьо закругляюсь з потоком дивних роздільних думок)))
Щаслива я. Крапка)
П.С. То ми на Боржаві:




@темы: поїздки, Бодя, фотки, м/ж

01:09

15/16

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Ааааа. Аааааааа. Ааааааааа.
В мене нема голови. А точніше нема нічого в голові.
Кожен день я бачусь з Бодьою. Інколи мені здається, що я в нього закохана, інколи хочеться просто вдушити і щоб більше він ніколи до мене не говорив. Сьогодні ми припрощанні поцілувалиь в губи. А до того за руку ходили))) Мені ніби знов 18 років. Та які 18, всі 14)) Не знаю, що з того вийде, але підозрюю, що нічого хорошого. Заспокоюю себе тим, що ж ітак нема що робити, не дома ж сидіти..а він зрештою подорослішає можливо колись..Сьогодні шрами свої показував, дивуюсь як його не вдушили ше до АТО, але може я занадто прискіплива і вже не дуже пам"ятаю як то бути 21-річною дитиною людиною.. Стараюсь розлабитись і будь шо буде, але ця стандартна моя відмазка ні до чого доброго мене ще ніколи не приводила) Зато моя рідна, провірена)) Пофіг, в суботу знов в гори, а там дасться чути) Хоча, якщо чесно, скучаю за Льонькою і доволі сильно. І якщо він зараз якимось чином з"явиться я знов закручу шалену Санта Барбару. Обіцяла собі, що не буду так робити, але серцем чую, що своїх обіцянок я не дотримаюсь. Як іспалняла так і буду. Старого коня нових трюків не навчиш.


@темы: Льоня, життя, Бодя, м/ж

12:36

14.2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Справи такі. Минулого тижня, вертаючись з Воловця, на зупинці нічних маршруток познайомилась я з Богданом. Потім я найшла його в вк і написала йому чи не хоче він в гори. Писала я не тільки йому, але вийшло так, що в п"ятницю поїхали ми двоє)) Були ми на Боржаві, так прекрасно, чудово, аболдєнно і ше багато всяого хорошого) Під час прогулянки нашої до мене ще 2 рази звонив Денис з Києва, бо переживав, щоб нас лавиною не знесло, приємно дуже було від такої турботи))) Короче і день і прогулянка і враження все супер-пупер!!! В електричці Бодька так файно спав в мене на плечі, аж метелики в животі бігали. Лесик мене машиною забирав з вокзалу, але став за мостом, блище до Шевченка. Бодя вперто напросився мене туди провести і було видно, що йому зовсім не хочеться так швидко розходитись по домах. Потім ше дзвонив і питав чи я доїхала і коли я буду в вк, бо він хоче зі мною переписуватись (то я в той час ше з Лесиком пиво пила). Вчора після роботи і до пізнього вечора ми з ним переписувались. А зараз я збираюсь йти з ним гуляти. І все вроді чудово милий симпатичний хлопчина, розумний і впертий, і хоч недавно вернувся з АТО, був ранений там і 2,5 місяця лежав в госпіталі, не має якихось замашок таких злобних войовничих, а навпаки цікаві висновки з того всього мракабєсія виніс...молодиться до мене...але йому 21 рік!!!! 5 років різниці звісно не так вже багато)) аааааа та дофігіщя це просто))) він походу до речі не підозрює, що мені набагато більше, а я забрала рік народження зі сторінки, щоб нікого не лякати)) короче я не можу нормально)) в мене тіки по харкору)) пішла я збиратись на прогулянку з 21-річним королем гір))



@темы: поїздки, Бодя, позитив, фотки, м/ж

22:27

13.2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Ну от тіки життя трохи налагоджується, я перестаю писати в щоденник)) За тих два тижня я вже два рази з"їздила в Карпати. В Славське з Марічкою, Пашою і Тарасом. І у Воловець зі Славою. В цю п"ятницю теж їду, але список учасників ще не утверджений. З кимось знайомлюсь в вк, з кимось на тур.сайті, а з кимось на зупинках громадського транспорту)) Кожна історія поїздки позитивна і дурнувата, постійно шось витворяєм і губимся, але все з хорошим закінченням. Весело короче і трохи дивно. Люди різної вікової і вагової категорії, політичних чи релігійних міркувань, сімейного і матеріального стану, з різних міст і т.д. люблять гори і ходять в них всі разом. Вже десь 10-15 знайомих у мене таких назбиралось) Хоч я розумію, що вони мені не друзі і від того інколи аж плакати хочеться. Ну але життя таке, шось дає, щось забирає..все для чогось.. Тим більше, що в мене тих друзів як виявилось і не було ніколи. Була ілюзія, що вони є. І зараз мені ніхто не мішає створити собі таку ілюзію, просто вже не хочу)
Так якось дні і летять: робота, підготовка до походу, робота, похід, робота, відходження від походу і так по кругу. В горах я щаслива. Така, яка була колись без них. Надіюсь скоро я таки прийду до тями. Зараз от мала три вихідних, кликали в гори, але в суботу в Ксюши були іменини, а вчора в Іри христини Бодькіні) Так шо я і у Львові покуражилась)) Ввечері шей Свєту з Ольою зустріла, ще з ними пройшлась) Ну і Лесика звісно бачу що через день) Він мені каже, що нам вже женитись пора))


@темы: життя, поїздки, позитив, всі...яких багато

22:34

12+2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Посміхаюсь як Чеширський кіт)) Люди в вк лайкають фотки Пікуя і кличуть в гори, тож може піду знов в п"ятницю. Ше дзвонив Денис на рахунок гір і суботи-неділі. І ше Лисий заходив до мене сьогодні. З розбитим лобом. То він в церкві впав.)) Його малого певно завтра виписують. Позичила йому ше трохи грошей. Нічого такого вроді, а багато хорошого по трохи назбирується)
Я щаслива. Мені аж соромно. І здається, що ось-ось має статись щось погане, бо не може так багато хорошого бути. Заспокоюю себе тим, що я заслуговую великого щастя)) Тож все в мене буде ше краще!) БУДЕ! БУДЕ! БУДЕ!


@темы: життя, Юра, позитив, всі...яких багато

18:01

11.2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Вчора був ну дуууже насичений день!)) Надзвичайно пригодницький! І дуже великий!)) Почався він в мене в 4:30 ранку - час вставання і збирання на ранішню маршрутку, що повезе мене в гори!!!)) На одному сайті я за пару днів до того домовилась з одним хлопчиною зустрітись і прогулятись на Пікуй. Ну вот. Він їхав з Києва в Воловець поїздом, я зі Львова в Білосовицю автобусом, мали в 10 ранку зустрітись. Тож в 5 ранку в мене почалась ранкова пробіжка в сторону вокзалу, в шостій я сіла на 138-му маршрутку, а в 6:30 вже була в Ужгородському автобусі. І все було класно і позитивно, але біля Стрия ми поламались...То був для мене прям якийсь крах, бо ремонтували ми той автобус (вже цілою маршруткою!) до 11 години! Тож Денис пішов сам в гору, а я вже не знала, що мені робити.. ну але ми таки поремонтувались і в 13 дня я вже вискакувала з автобуса в село, на ходу вискакувала, бо автобус так поремонтували, щоб він їхав, але тоді він не зупинявся))) А за пів дня в автобусі ми вже перезнайомились всі там і розговорились і вже майже рідні стали))
Коли я припхалась нарешті, то Денис вже був на вершині і ми домовились, що будем йти на зустріч один одному і так здибаємось)) Але він йшов по червоному маршруту, а я по зеленому))) По дорозі мені зустрілось багато класних людей, всі за мене переживали і питали як то я сама так додумалась в гори йти) Помагали чим могли і навіть налили 50 грам і чай)) І ше тепер я знаю, що йти без нікого під гору зовсім не страшно)) І зимові гори прекрасні! До самої вершини я не дійшла, забракло десь коло години часу, але оцінюючи то, що я примчалась, провалюючись по пояс під сніг, туди за той же час, що люди літом, то це достойний похід))) На спуску ми вже зустрілись з Денисом, почали знайомитись між собою і потім таксі (250 грн!!!) і Воловець і барчик, де ми грілись і перекушували і потім поїзд домів) Спочатку в нас розмова не дуже клеїлась, а потім ми розбалакались і все круто і дуже цікаво з ним було сілкуватись))) Він дуже на Юрчика подібний і зовні і манерою спілкування, повадками.. аж інколи трохи моторошно було.. а ще він з мене не хтів брати грошей ні з таксі, ні за поїзд, ні за їжу. А то десь коло 300 грн. Сказав, що йому фінанси дозволяють. Балакали про різні походи, домовились ше кудись разом сходити.. Йому дуже усіляки квітки подобаються..Цікавий мущина)
Була я дома десь коло 12 ночі, а тут і мама переживаюча та спати нелягаюча, та щей Вовчик, Настя і Толік в контакті.. переписувалась з ними ше до другої ночі)) Доки вирубатись не почала)
А сьогодні зайшла на той сайт туристичний і мене вже знов кличуть в гори, а ще один хлопчина питав чи то не мене він часом вчора в горах бачив і походу мене)) І гарний сніг за вікном зараз і взагалі настрій чудовий!!! Гори ж мої ліки)) Найкращі) От:


@темы: життя, поїздки, позитив, фотки, всі...яких багато

17:03

10+2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Вчора була по-перше на роботі, де багато працювала, аж до пів четвертої народ шастав закритись не давав. Щей якийсь такий проблемний. Кривитись від таких хочеться. І тяжко міміку стримувати)
По-друге в Іруськи на Д.Н. Їли салати, пили шампанське, бавили малого. Вона його Бодьою назвала. Таке файнюське маленьке жабенятко. Ручками тіліпає, ножки підгибає, губками плямкає) І собі такого хочу))
По-трєтє знов попереписувалась з малознайомими людьми про гори, але поки ше нічого не ясно) Андрей поміняв аватарку в вк на себе з лижами. Гарна фотка. Але від його вигляду мені теж хочеться кривитись. Не можу ніяк вивітрити негатив з себе.
І по-четверте погуляла в ночі з Вовчиком. Пили пиво, їли сир косичку і говорили за життя до 5 ранку. Тепер болить голова. Такшо сьогодні збираюсь вести амебний спосіб життя)

П.С. Доки писала тут, зайшла мама сказала, що Микола і Галя розписались в п"ятницю. Я постійно заспокоюю себе тим, що він доросла людина і якшо він так вирішив, значить в тому його щастя. Але душа і інтуіція кричить, що це все ідіотизм. Час покаже.
П.П.С. В мене все частіше з"являється відчуття абсурдності. Як ото "все тлен". Кругом люди роблять маленькі і великі вчинки, їх одолівають якісь переживання. Вони барахтаються і боряться за шось. Але це все абсурдно. Це все непотрібне і нічого не варте насправді. Хвилі накатують. Я не знаю як пояснити, те відчуття, але через нього мені абсолютно вже не хочеться переживати і доказувати шось комусь. Ну як раніше я то любила. Мені все одно права я чи ні, меі все одно, що відбувається навколо. Тому це все хаос, який створюється нами ж. І в голові багато дивних думок про абстрактні речі і про те, як можна їх градуювати. Все дивно, але наповнює спокоєм, по трошки) А ше мені снилось шо я з Юрчиком цілуюсь))


@темы: життя, роздуми, Микола, всі...яких багато

23:19

09_2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Переглядаю свій щоденник і розумію, що так багато всього не записала минулого року. Чомусь. І зараз я це все пам"ятаю, але пройде рік чи два і я забуду. Тай навіть зараз далеко не все пам"ятаю. А було багато хорошого і не дуже). Різдво в прикуску з паскою. Іра жила в мене дома на Топольній. Було прекрасне 8 березня на даху в Боріса з Андреєм і Христьою, було чудове святкування мого Д.Н в Колі дома з цілою великою купою народу. Були гуляння з Настьою і її колишнім перед Пасхою, а я після того зелена зеленюща прийшла до Ромки на Д.Н. і там чуть не вмерла. Були походи і поїздки. Ми з Лисим в травні обдувались одуванчіками. А в червні було купа знайомого і не знайомого люду на моїх іменинах, і я тоді Андрея в щоку поцілувала, хоча я тоді всіх цілувала, але.. і ше я в простині ходила тоді) А Іра в Харкові здала останню сесію і взнала, що вагітна. І знов походи і поїздки...Я почала знов писати, коли на душі зашкреблись дракони. Але всі ці події набагато більше заслуговують лишитись в моїй пам"яті. Треба писати про все. Зробити це своїм обов"язком. Бо ж в мене дуже коротка пам"ять)) От на приклад як ми святкували Колін дєнчік? Чи Ірин? О Ірин згадала, я їй зробила супер-пупер відкритку тоді і ми були в Колі в трьох, вона ше була з табличкою Львів-Галич) А Вовчика? Ми напились в лісі і спалили крильця в казані. Про Колін все одно згадати не можу...Може ми посварились..або то було тоді коли Іра на Топольній жила? От треба ВСЕ записувати! А то й внукам не буде шо розказати) Шей фотки викласти треба.

Моя задишка то повертається, то зникає. Швидше вже геть пішла)


@темы: Андрей, країна пройобаних речей, життя, Юра, Рома, Микола, всі...яких багато, здоров"я

23:02

08_2016

Все без всех могут жить. Не надо соплей
Вчора знов бачилась з Лисим. Він вечором приїхав на Майорівку. Жінку виписали, а малому вже ліпше і прогноз позитивний. Позичила йому грошей трохи. Скіки мала. Попили пива, подурачились) Позитивний вечір. Три дня підряд я з ним бачилась. Такого вже давно не було) Але йому вже теж морально легше. Тому думаю вже певний час бачитись не будем.)
Іра перенесла Д.Н. на суботу, тож сьогодні ми зустрілисб з Василинкою, купили Іриному малому крижмо на христини, подивились їй за гаманцем, але нічього толком не знайшли і вирішили, що подаруєм сумку і гроші) А недавно написала мені дівчинка в вк, запропонувала йти на Парашку на наступні вихідні. Я хочу, але трошки морожусь. Та якшо нічого в мене не станеться такого не знаю навіть якого, то я піду. Бо мені це треба) А зараз буду мити голову, щоб до Іри піти гарною)
Все налогоджується. Я надіюсь.


@темы: життя, Юра, всі...яких багато