Крахмал! - товаришу міліціонер дай пятулю - дівчата не співайте так голосно в моніторах нічого не чути - я дарую тобі телевізор, бери я сказала - я вас запомніл сісічкі - розбираєм смітникові пакети і прибираєм - яка закуска нас від водки не погребе - їдем на таксі, а Маринці я лишу телефон як завдаток за тебе - давай об"їзжай шлахбаум по встрєчкє - рідка шаурма - мені срочно треба шось віджати - чуваки та є тут у когось фольга врешті решт - аа та нам на голови хтось наступить зараз/ не сци ми в палатці - давай не будем дивитись на їжу, бо мене тошнить - той негр в нас зараз все покраде в палатці - я вже в тому віці шоб прати кульки - продам тобі йойо за 6 цигарок і 2 пишки - дівчата ми на Київ, підвезти? - 12345 сдєлайте Валіку тіше чуть-чуть. Короткий список маленьких асоціацій і повне розуміння того чому з дівчатами на фест краще їздити ніж з хлопцями)) Це як з анегдоту про Вовочку і Машеньку і про хуї, яких в неї 100 буде) Ми мало попадали на концерти, ми мало пам"ятали як кого звати, зате ми завжди були в кондиції, знайомились з багатьма людьми, багато сміялись, а я навіть їздила на таксі по вечірньому нічному місту, та щей по зустрічній, а потім мала персонального гіда і тепер я обожнюю Кам"янець-Подільський. А ще місяць тому мені так хотілось поїхати в це місто і я навіть і підозрювати не могла, що все так складеться, а буквально за тиждень до Коля познайомився з Гальою, а потім ми взяли і поїхали з нею і її подругами) Хоч замок я толком не побачила, тому по-любому прийдеться їхати ще))

І все б нічо, якби не треба було вертатись до Львова і до тих напрягів які тут і до тої болі і образи і до всього решта, до до до...

Але я взагалі не про то хотіла написати. Я хотіла написати про Льоню, з яким я власне і на таксі їздила і який цілий день потратив бідака (під дощем!) щоб показати мені місто.Та мова навіть не тіки про те. Він цілу ніч доки ми пили під кафешними парасольками( а пили ми до 6 ранку і за його гроші) вдівав і вкривав мене чим тіки міг, бо вдіта я була по літньому, а стало холодно і почав падати дощ; коли ми нарешті прийшли до палаток він здирав з мене грязнущі мокрі кеди, які навіть і не думали злазити (навіть якогось проходящого чувака до того завлік)); потім оскіки я спала з краю палатки підкладав руку мені під голову так, щоб я не замочила свою голову об мокру палатку і грів мені ноги; потім повів мене через все місто гуляти не дивлячись на дощ і на те, що в мене був дощовик, а в нього ні, і жваво розказував все шо знав про місто; постійно хотів мене чимось нагодувати і напоїти чайом чи супом; раз 20 спитав чи мені комфортно і в кінці щиро зажурився, що мені час домів. Хоч знав мене менше ніж 24 години. Так от сенс в чому. Сенс в тому, що дівчата аж пищали, від того як він до мене відноситься. Вони його просто мені аж обожествляли. А я навіть того всього не зауважила, доки вони не перечислили. Сенс в тому, що я походу, зажралась. Принаймні на їх думку. А я вот щиро впевнена, що люди так і мають відноситись, була принаймні впевнена. Мені здавалось, що так хлопці і відносяться до дівчат. В іншому випадку і спілкуватись нема чого. Не всмислі, що я перечислювала, що має бути так так так і так. А просто для мене звично, що так до мене відносяться. І я думала так відносяться не тільки до мене, а взагалі так просто є. А оказалось, що так не є. Що для багатьох людей таке ставлення - це дарунок долі. А я от просто балувана людина. І тоді я подумала над тим, як багато чого я могла не зауважувати просто через те, що завжди знаходжусь в компанії хлопців, а вони не пищать, коли мені хтось кеди знімає))) Жарти жартами, але можливо я так часто буваю нещасна, бо просто не знаю, що насправді я щаслива?