воскресенье, 17 января 2016
Вчора була по-перше на роботі, де багато працювала, аж до пів четвертої народ шастав закритись не давав. Щей якийсь такий проблемний. Кривитись від таких хочеться. І тяжко міміку стримувати)
По-друге в Іруськи на Д.Н. Їли салати, пили шампанське, бавили малого. Вона його Бодьою назвала. Таке файнюське маленьке жабенятко. Ручками тіліпає, ножки підгибає, губками плямкає) І собі такого хочу))
По-трєтє знов попереписувалась з малознайомими людьми про гори, але поки ше нічого не ясно) Андрей поміняв аватарку в вк на себе з лижами. Гарна фотка. Але від його вигляду мені теж хочеться кривитись. Не можу ніяк вивітрити негатив з себе.
І по-четверте погуляла в ночі з Вовчиком. Пили пиво, їли сир косичку і говорили за життя до 5 ранку. Тепер болить голова. Такшо сьогодні збираюсь вести амебний спосіб життя)
П.С. Доки писала тут, зайшла мама сказала, що Микола і Галя розписались в п"ятницю. Я постійно заспокоюю себе тим, що він доросла людина і якшо він так вирішив, значить в тому його щастя. Але душа і інтуіція кричить, що це все ідіотизм. Час покаже.
П.П.С. В мене все частіше з"являється відчуття абсурдності. Як ото "все тлен". Кругом люди роблять маленькі і великі вчинки, їх одолівають якісь переживання. Вони барахтаються і боряться за шось. Але це все абсурдно. Це все непотрібне і нічого не варте насправді. Хвилі накатують. Я не знаю як пояснити, те відчуття, але через нього мені абсолютно вже не хочеться переживати і доказувати шось комусь. Ну як раніше я то любила. Мені все одно права я чи ні, меі все одно, що відбувається навколо. Тому це все хаос, який створюється нами ж. І в голові багато дивних думок про абстрактні речі і про те, як можна їх градуювати. Все дивно, але наповнює спокоєм, по трошки) А ше мені снилось шо я з Юрчиком цілуюсь))
@темы:
життя,
роздуми,
Микола,
всі...яких багато