Бодя поїхав в Болгарію. Зранку його провела і на роботу пішла.. якась постійно повторювальна історія. Сьогодні 4 місяці від нашого знайомства. Попрощались там де і зустрілись. 3 місяці розлуки. Майже стіки скіки ми знайомі. Але за 4 місяці ми навіть на добу не розтавались, а надто як почали жити разом. І не дивлячись на те, що постійно якось сваримось і капризнічаєм, всеодно кожен ранок розходячись по роботах не могли дочекатись вечора, щоб зустрітись. Я займала цей час готуванням, Бодя ходив зустрічати мене до трамваю, щоб швидше побачитись. По дорозі збирав букети) Не пам"ятаю чи я писала про це, то ж пишу: він дарує мені багато квітів, майже кожен день, не дивлячись, що грошей цілий мізер, якшо був на роботі - купляв з чайових розочку, якшо вихідний - десь тако по скверам дер букети, кімната в гуртожитку часом була подібна на якийсь пам"ятник - все квітами заставлено. Тай взагалі - то з роботи щось притащить смачне піцу там чи ше шось, на секонді були йому штани вибирали - вмудрився мені левенятка шей купити, потім лизака такого великого сердечком)) Раз порозкладав мені купу листочків з написом "я тебе люблю" всюди всюди, я перших пару зразу знайшла, але більшість лежала в якихось предметах і речах якими я не кожен день користуюсь і так приємно залазиш в кишеньку а там записка)) Коли він їхав і я йому складала речі, теж таке подібне зробила, тіки записи всякі різні і в кожні інші речі тематичні записи) Надіюсь і йому приємно буде. Бодя дзвонив до мене десь години 2 тому, вони вже були в Румунії, завтра зранечку вже зустріне світанок коло Болгарського моря, а я засоплена з температурою сиджу за маминим ноутом, бо на мому компі віндовс полетів. Свій ноут Бодя забрав, він до речі залився в нас чайом-сиропом і Паша його ше мив цілу добу і паяв. В мене тепер трохи чайофобія. цих три місяці буду жити з мамою, хоча вже і не привично, але в гуртожитку тож самій сидіти неохота. Ксюша ж теж поїхала, але на 2 дня швидше і завтра буде Бодю зустрічати. Надіюсь все буде добре і цей порочний круг розірветься, бо як каже Бодя немає ніякої містики і ніякої долі, все залежить від нас, а ми вибираєм бути разом. Здається.

Шукала поїздку на тиждень в липні в Болгарію, поки нічого такого не знайшла. Нічо ше трохи часу є. Скоро в Паши Д,Н. і треба шось придумати. А в Боді через місяць. В мене голова не варить взагалі. Соплі думати заважають. Та шей працюю понеділок і вівторок. всьо.