18 вересня помер мій татко...
Почати варто, мабуть, ще з листопада-грудня, коли мама вирішила продати квартиру на Миколайчука, докласти грошей і купити нам квартиру на Пасічній. І ттатові треба було виписатись... І тут бабка такого скандалу наробила, бо не хотіла тата в себе прописувати доки тато і мама не розведуться. В неї ніби біс вселився. І мама теж кричала постійно тоді, а тато, мабуть, дістав тоді дуже сильний стрес. В кінці січня вони таки розвелись, тато плакав..То був останній раз, що він приїзжав у Львів. Я була вже доволі вагітна, ми почали ремонт в довгій кімнаті і йому не було куди приїзжати, так було до травня. Потім ремонт закінчився, я народила і він став постійно обіцяти приїхати. Ми зідзвонювались раз в тиждень десь, і він все казав от приїду..а потім бабі ставало погано, і поїздка відкладалась. В мене проскакувала думка приїхати самим, але не хотілось їхати іменно до баби. Цей весь осад скандалу...не хотілось її бачити. Так це все тягнулось в телефонному режимі...
6 вересня ми говорили і він просив нас приїхати, бо бабі дуже погано і він переживає. І нічого не предвіщало біди. Біди стосовно нього.
А потім 8 вересня в середу дзвінок від нього до мами, що він трохи застудився і лікарні... Весь четвер ми дзвонили до родичів, які ніц не хтіли толком сказати, тільки Іринка йшла на контакт, але вона була в Єгипті. Потім мама подзвонила в лікарню і взнала, що в тата остання стадія цирозу і вода в легенях, животі, ногах. Я подзвонила до баби сказала, що ми приїдемо. Вона була не взахваті, бо "нема чого їхати, ще нічого не ясно, тільки дарма їхати" і т.д Але ми все ж поїхали: я, Лесик, мама і Аліса. Мама була лише п'ятницю, а ми були до неділі. Баба грала роль, що їй зле і дядя Коля і тьотя Галя над нею бігали, а тато тим часом наче почав поправлятись. Він був такий худий..одна шкіра і кості. Йому було тяжко дихати, але він все розпитував і просив ще обовязково провідати бабушку. Навіть тут він думав за неї. Я його питала чого ж він так себе довів, казав, що не було кому її глядіти...Але до неділі він вже просив газети, кросворди, палку і навушники. Почав їсти і трохи навіть сідати. Тішився Алісою.. В обід в неділю ми поїхали додому. Я ще говорила з ним в понеділок по телефону він був якийсь змучений і нервовий трохи. А потім вже не брав від мене трубку. Але мама з ним ще говорила і з лікарем теж.. В нього почалась температура і стало знов гірше. 17 вересня в п'ятницю на мамине Д.Н. Ксюша ше до нього дозвонилась.Він тяжко говорив. Але ми думали в нас ще є час в запасі. До мами мали прийти гості в неділю, ми робили салати, а мама пекла торт. Було вирішено, що мама і м.Лора поїдуть до нього в середу-пятницю, а ми субота-неділя. До того часу там були д.Коля і т.Галя. Баба була в нього за весь той час 2 рази.
Але склалось все не так, на жаль... В суботу в 11 вечора до мене подзвонила т.Галя і сказала, що тата не стало. Дядя Коля ще до четвертої був з ним, вони попрощались..на цей раз вже назавжди. О восьмій вечора його не стало. А бабка заборонила дзвонити нам і іншим родичам. Та т.Галя все ж подзвонила. В понеділок був похорон. Бабка - актриса, в якої нема оскара, влаштовувала там показухи. Там було пів села сусідів, яким вона сама подзвонила і жодного родича крім нас і дяді Колі. І то..від неї до нас не було жодного дзвінка, якби не сам тато і тьотя Галя, так би ми нічого і не знали. Вона і Люді не хотіла казати. Вона забивала хер на його здоров'я, бачучи що він страшне худає, вона не хотіла його провідувати, але тут вона була безутішна святомучениця. І ми їй підпсували картину єдиної горюючої особи...А татко так легковажив здоров'ям заради неї, він завжди стягував, завжди викарапкувався з бід..А тут не стягнув. І мені так шкода, що його більше нема. Я ше не повірила в це остаточно. Мені здається, що він ще приїде і скаже, що це жарт. Але я бачила як його закопали...Земля тобі пухом таточко, я надіюсь існує рай і ти вже в ньому...